ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД (ЯСЛА-САДОК) № 205 «СВІТЛИЦЯ» ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

logo

Сторінка практичного психолога

Консультація для батьків

Дитячий страх: причини прояви та види

Страх є найнебезпечнігаою емоцією. Це реакція на реальну або уявну (але таку, що сприймається як реальна) небезпеку. Почуття страху характерне для кожної людини. А тим паче воно властиве дитині, яку оточує невідомий і поки не звіданий світ. Існує кілька причин появи страху.

Конкретний випадок, який налякав дитину (вкусила собака, застрягла в ліфті). Такі страхи найлегше подолати. Але варто зазначити, що не в усіх дітей, яких, наприклад, вкусила собака, виникає помітний оточенню страх. Усе залежить від особливостей характеру дитини – чи притаманні їй тривожність, песимізм, невпевненість у собі, залежність від інших людей тощо. Адже ці стани можуть виникнути не так після певного ви­падку, як у результаті залякування батьками: «Не будеш спати – забере Баба Яга».

Навіювання. Ця причина – найпоширеніша. Часто дорослі (батьки, бабусі, педагоги тощо) мимоволі надто емоційно попереджають дитину про небезпеку, навіть не звертаючи увагу на те, що налякало дитину більше: сама ситуація чи реакція на неї дорослого. У результаті дитина сприймає лише другу частину фрази на кшталт: «Не бери – обпечешся», «Не йди – упадеш». Дитина ще не розуміє, чим небезпечна для неї та чи та ситуація, але вона відчуває тривожність, а відповідно виникає реакція – страх. І таку реакцію дитина відтак може виявляти в різі ситуаціях.

Дитяча уява. Нерідко дитина сама ви дує собі об’єкт страху. Чи не кожен в дитинстві боявся темряви, де нібито чатують страшні привиди й монстри. Та реакції дітей на такі фантазії різняться. Одна дитина одразу забуває; свої вигадки і заспокоїться, тоді як у свідомості іншої вони закарбуються надовго, що може мати невтішні наслідки.

Сімейні конфлікти. Почуття страху в таких ситуаціях виникає тому, що дитина звинувачує себе у тому, що батьки конфліктують.

Взаємини з однолітками. Якщо дитячий колектив не приймає дитину, кривдить, і вона не хоче йти до дитячого садка, імовірно, дитина боїться приниження. Або, можливо, сильніша дитина залякує, ображає слабшу.

Невроз. Це серйозний розлад нервої системи, що також може бути причиною появи страху. Діагностувати й лікувати такий стан дитини мають спеціалісти. Проявом неврозу вважають ті страхи, поява яких не є нормою для дитини певного віку. Або страхи, які вважаються нормою, мають дуже сильний, неадекватний прояв. Наприклад, для шестирічних дітей нормальними є такі страхи, як страх залишити вдома наодинці, страх смерті, чужих людей, темряви тощо.

Залежно від об’єкта страху, особливості його протікання, тривалості, сили і причини появи розрізняють три основні види страхів

Нав’язливі страхи дитина відчуває в певних ситуаціях, вона боїться обставин, які м жуть їх спричинити. До таких страхів відносять, наприклад, страх висоти, замкнутого чи відкритого простору тощо.

Страх-марення. Це найтяжчий вид страху, адже знайти причину його появи неможливо. Виявом такого страху є те, що дитина, наприклад, чомусь боїться гратися якоюсь іграшкою чи вдягати певний одяг, Подібний страх у дитини часто свідчить про серйозні відхилення в психіці. Утім будьте пильні, адже часом причина такого страху може бути цілком логічною: дитина не хоче вдягати туфлі, бо колись у них посковзнулася і боляче вдарилася.

Надцінні страхи пов’язані з так званими ідеями фікс і спричинені власного фантазією дитини. У 90% випадків практичні психологи спостерігають у дошкільників такий вид страхів. Спочатку ці страхи пов’язані з певною ситуацією і в житті дитини, а відтак стають для дошкільника настільки значущими, що ні про що інше він не може думати.

Надцінним можна назвати страх темряви, коли уява дитини поселяє в певному приміщенні жахливих відьом, привидів, казкових персонажів тощо; страх загубитися; страх нападу; страх води, вогню, болю чи різких звуків. Страхи виявляються у 40% дітей і можуть нагадати про себе й у дорослому житті. Тому батьки й педагоги мають вчасно допомогти дитині побороти страх.

Зокрема, фахівці рекомендують батькам дошкільників дотримуватися таких порад у боротьбі зі страхами:

  • Не займайтеся «загартовуванням»: якщо дитина боїться темряви і спати сама, не зачиняйте її в кімнаті, «щоб звикала». Інакше ви ще більше налякаєте дитину. І зауважте – це найбезпечніший наслідок таких дій. Адже ця ситуація може спричинити неврози, заїкання, відхилення в розвитку.
  • Не сприймайте страхи дитини як примхи, а тим паче – не сваріть і не карайте її за боязкість.
  • Не применшуйте значення страху для самої дитини, не ігноруйте її скарги.
  • Дайте дитині відчути, що ви її добре розумієте і при цьому поясніть їй, що, скажімо, «монстрів» не існує тощо.
  • Повсякчас запевнюйте дитину в тому, що вона в безпеці, тим наче коли ви, батьки, поруч. Дитина мас вам вірити! Обговорюйте з дитиною її страхи. Головне завдання батьків – зрозуміти, що саме непокоїть їхню дитину і що є причиною страху.
  • Намагайтеся відволікати дитину. Наприклад, коли у дитини починається паніка, запропонуйте їй гру, спостереження тощо. Більше спілкуйтеся з дитиною!
  • Підтримуйте дитину, але не слухайте її сліпо. Наприклад, якщо дитина боїться вогню, можна не вмикати у її присутності газову плиту. Це заспокоїть дитину, утім не сприятиме подоланню її страху.

Пам’ятайте, що дитина розвивається в соціумі, і головну роль у її вихованні відіграють дорослі. Тому від того, наскільки грамотними будуть ваші слова і поведінка, залежить психічне здоров’я дошкільника.

Коментарі закрито.